17 вересня 1925 р. виповнюється 100 років з дня народження Ярослава Борисовича Гороховатського, відомого українського фізико-хіміка, члена-кореспондента, доктора хімічних наук, професора.
Я.Б. Гороховатський народився 17 вересня 1925 року у місті Олександрія Кіровоградської області. В липні 1942, не досягнувши 17-річного віку, він пішов на фронт. За мужність був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня. Після війни Я.Б. Гороховатський здобув освіту на хімічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1945-1950) та присвятив себе науковій діяльності в Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, де пройшов шлях від аспіранта до заступника директора з наукової роботи (1963–1974) і завідувача відділу (1966-1976), члена-кореспондента АН УРСР (1972).
Наукова спадщина Ярослава Борисовича Гороховатського стала надійною основою для подальших досліджень у галузі каталізу і водночас залишається джерелом натхнення та орієнтиром для нових поколінь вчених.
Його перша стаття, опублікована у 1954 р. у співавторстві з професором М.Я. Рубаніком, присвячена дослідженню гетерогенно-каталітичного окиснення етилену до оксиду етилену на срібному каталізаторі. Роботи з окиснення етилену увійшли до кандидатської дисертації, яку він захистив у 1953 р. В подальшому Я.Б. Гороховатським разом з М.Я. Рубаніком були розгорнуті широкі дослідження гетерогенно-каталітичних процесів селективного окиснення С3-С5 олефінів до карбонільних сполук на оксидних каталізаторах. Проведено всебічне вивчення кінетики, механізму та встановлено важливі закономірності парціального окислення олефінів, виявлено взаємозв’язок між будовою олефінів та їх реакційною здатністю. Отримані результати узагальнено в докторський дисертації Я.Б. Гороховатського «Дослідження основних закономірностей каталітичного окиснення олефінів в газовій фазі», яку він захистив у 1966 році. Роботи з окиснення етилену в етиленоксид відіграли важливу роль у створенні першої в СРСР промислової установки одержання етиленоксиду.
Під керівництвом Я.Б. Гороховатського проводилися дослідження впливу світла на перебіг гетерогенно-каталітичних реакцій та було одержано низку важливих результатів. Зокрема, при вивченні реакції каталітичного окислення СО на оксиді цинку був виявлений „фотокаталітичний ефект пам’яті”, який полягає в підвищенні швидкості реакції протягом певного часу після припинення опромінення, порівняно зі швидкістю “темнового” процесу. Експериментально показано зменшення поверхневого потенціального бар’єра при фотосорбції кисню на оксиді цинку. При цьому відбувається перехід міцно зв’язаного з поверхнею кисню в слабозв’язану і більш реакційноздатну форму, що призводить до збільшення швидкості реакцій.
У 60-ті роки Я. Б. Гороховатський започаткував цикл робіт з дослідження процесів адсорбції реагентів і природи поверхневих сполук, вивченню реакцій рідиннофазного окислення органічних сполук в присутності гетерогенних, гомогенних та гетерогенізованих каталізаторів. При дослідженні окислення алкілароматичних вуглеводнів в присутності низки оксидних каталізаторів вперше виявлено критичні явища. Так, при незначному збільшенні кількості каталізатора швидкість реакції різко знижувалась до нульового значення, що пов’язано зі здатністю твердої поверхні оксидного каталізатора не лише генерувати радикали, а й обривати ланцюгову реакцію.
Я. Б. Гороховатський зі співробітниками з’ясував, що в реакціях рідиннофазного окислення органічних речовин (кумолу, етилбензолу, циклогексану, пропанолу тощо), які прискорюються металічними та оксидними каталізаторами, широко розповсюджені радикально-ланцюгові механізми. Ці роботи проведено з використанням передових на той час методів ЕПР і хемолюмінесценції. Було показано, що поверхня каталізатора в умовах рідиннофазного каталізу може впливати на різні стадії радикально-ланцюгового процесу, прискорюючи або сповільнюючи реакцію окислення. Виявлено ефект критичної маси, який полягає в тому, що після досягнення певної величини наважки каталізатора, швидкість реакції починає знижуватися.
Ярослав Борисович Гороховатський зробив вагомий внесок у розвиток гетерогенного каталізу, зокрема механізмів, кінетики й макрокінетики неповного окиснення вуглеводнів в газовій і рідинній фазі, теорії критичних явищ в окиснювальних реакціях та ін. Наукову спадщину вченого складають майже 200 опублікованих праць. Його монографії «Неповне каталітичне окиснення олефінів» (автори: М.Я. Рубанік, Я.Б. Гороховатський, 1964 р.) та «Гетерогенно-гомогенні реакції» (автори: Я.Б. Гороховатський, Т.П. Корнієнко, В.В. Шаля, 1972 р.) заклали наукові основи подальших досліджень в галузі каталізу і залишаються актуальними дотепер.
Я.Б. Гороховатський як людина потужної творчої енергії поєднував наукову діяльність з активною науково-організаційною та педагогічною роботою, а також провадив громадську діяльність.
Понад 10 років Я.Б. Гороховатський працював заступником директора Інституту з наукової роботи. Він багато зробив для розвитку Інституту як провідного вітчизняного наукового центру з фізичної хімії та каталізу.
Я.Б. Гороховатський очолював Українську секцію Наукової ради «Каталіз та його промислове використання» Державного комітету з науки й техніки Ради Міністрів СРСР, працював в складі Наукової ради з каталізу АН СРСР та Української секції цієї ради, був членом вченої ради та спеціалізованої вченої ради Інституту. Він брав активну участь в цілому ряді міжнародних конгресів, симпозіумів та семінарів з каталізу. Його контакти із зарубіжними вченими стимулювали виконання спільних досліджень, сприяли популяризації досягнень вітчизняної науки за кордоном. Я.Б. Гороховатський читав курси лекцій з фізичної хімії та каталізу в Ужгородському державному університеті, Київському технологічному інституті легкої промисловості. Багато зусиль прикладав для залучення здібної молоді до наукової роботи, серед його учнів понад 10 докторів і кандидатів наук.
28 травня 1976 року перестало битися серце Я.Б. Гороховатського; він похований у Києві на Байковому цвинтарі.
Діяльність Я.Б. Гороховатського була багатогранною і плідною. Наукові ідеї, які він висував і відстоював у своїх працях, перебували на передньому краю розвитку науки. Будучи людиною енергійною, дуже працелюбною і високо організованою, принциповою, вимогливою і, разом з тим, доброзичливою, Ярослав Борисович створював навколо себе атмосферу справжньої творчості, чим завоював собі заслужений авторитет і глибоку повагу.
В Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України бережуть пам’ять про Я.Б. Гороховатського. В музеї Інституту представлено експозицію, яка висвітлює життєвий шлях і діяльність вченого.
30 вересня 2025 року в приміщенні Великого конференц-залу НАН України (Київ, вул. Володимирська 55) відбудеться Наукова сесія Відділення хімії НАН України, присвячена 100-річчю від дня народження члена-кореспондента АН УРСР Ярослава Борисовича Гороховатського. Початок о 10-00.
