13 лютого 2024 року виповнюється 150 років від дня народження одного з видатних вчених кінця ХІХ − початку ХХ століття, засновника ряду фундаментальних розділів сучасної хімії, крупного організатора науки, талановитого педагога, видного громадського діяча академіка Лева Володимировича Писаржевського.

Л.В. Писаржевський народився 13 лютого 1874 року в м. Кишиневі. Закінчив Новоросійський університет (1896), де і розпочав свою наукову діяльність під керівництвом професора Петра Григоровича Мелікішвилі. Протягом двох років був у відрядженні в Німеччині, де працював у Фізико-хімічному інституті Оствальда (м. Лейпциг, 1900-1902).  Захистив магістерську дисертацію «Перекиси та надкислоти» (м. Одеса, 1902) та докторську дисертацію на тему «Вільна енергія хімічної реакції та розчинник» (м. Петербург, 1913). У 1925 році був обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук, у 1930 році – Академії наук СРСР.  Лауреат премії ім. В.І. Леніна (1930). Заслужений діяч науки УРСР (1935). Нагороджений орденом Леніна (1935).

Характеризуючи наукову спадщину Л.В. Писаржевського, слід відзначити, по-перше, роботи з вивчення будови та властивостей пероксидних сполук.  За цикл робіт «Дослідження над пероксидами» Л.В. Писаржевському та П.Г. Мелікішвілі в 1899 році була присуджена найвища нагорода Петербурзької академії наук − премія імені М.В. Ломоносова. Згідно з теорією, яку розробив Л.В. Писаржевський, перекиси уявляють собою сольові сполуки кислоти – перекису водню з основами. Систематичне дослідження властивостей численних перекисних сполук дозволило Л.В. Писаржевському вперше встановити основоположні закономірності їх стійкості в залежності від місця відповідного елемента в періодичній системі, привело до відкриття нових надкислот, синтезу цілого ряду нових перекисних сполук, зокрема перборатів, які поряд з перкарбонатами, одержали широке технічне застосування в промисловості  втому числі як дезінфекційні засоби та відбілювачі. Праці Л.В. Писаржевського про пероксиди суттєво вплинули на розвиток цієї важливої галузі хімії.

До першорядних досягнень Л.В. Писаржевського належить великий цикл праць, який стосується широкої галузі хімії – впливу розчинника на хімічні реакції, які склали предмет його докторської дисертації. Фундаментальним висновком цього циклу робіт було визнання поряд з правомірністю фізичної теорії розчинів Вант-Гоффа – Арреніуса не менш важливого значення хімічної взаємодії розчинника з розчиненою речовиною. Головним значенням цих робіт є те, що вони окреслили подальший розвиток теорії розчинів по шляху об’єднання фізичних і хімічних уявлень, а також ліквідували протистояння фізичної та сольватної теорій, і сучасний розвиток фізичної хімії розчинів йде саме по такому шляху.

До скарбниці світової науки увійшли розроблені Л.В. Писаржевським на початку ХХ століття основи електронної теорії в хімії, які внесли революційні зміни в усталені на той час наукові засади, заклали підвалини сучасної теорії хімічної будови та багатьох уявлень про електронну природу хімічних явищ.  Відповідно до основних положень цієї теорії  саме електрон відіграє виключну роль в хімії як частка, що відповідає за утворення молекул, їх активацію та хімічні перетворення.

На основі електронних уявлень Л.В. Писаржевський вперше дав  класичне визначення широко розповсюджених окисно-відновних процесів, як реакцій, що відбуваються з переносом електрона: «окиснення – це втрата електронів, відновлення – приєднання останніх». Застосування електронної теорії до електрохімічних систем заклало сучасні основи електрохімії як науки. Зокрема з позицій електронної хімії було пояснено виникнення стрибка потенціалу між металом і розчином, природу електродних процесів, виникнення електричного струму в гальванічних елементах, дано нову трактовку осмотичної теорії  Нернста – однієї з основоположних в електрохімії.

Л.В. Писаржевський зі своїми учнями В.А. Ройтером, С.З. Рогинським, В.М. Поляковим заклав основи електронної теорії каталізу, яка розкривала природу дії каталізатора як первинної адсорбції молекул, що реагують, і подальшій їх активації за участю електронів та йонів каталізатора.

Положення електронної теорії  хімічних перетворень заклали сучасні фізико-хімічні основи багатьох розділів хімії, розкрили вплив електронної будови речовин на їх хімічні і фізичні властивості, на швидкість та напрямок їх хімічних перетворень, склали базу сучасних фізико-хімічні принципів керування хімічними процесами, а також визначили шляхи одержання нових речовин та матеріалів з наперед заданими властивостями.

Під час Першої світової війни Л.В. Писаржевський з колегами у стислі терміни розробили виробництва перекису водню, уротропіну, саліцілових препаратів тощо; було запропоновано метод одержання йоду з золи водоростей, побудовано дослідний завод, який давав значні кількості йоду; організовано виробництво спрощених протигазів, які врятували життя тисячам солдатів.

Л.В. Писаржевський був не лише видатним вченим, а й прекрасним організатором, педагогом, видним громадським діячем. Він був ініціатором та організатором створення низки закладів вищої освіти та науково-дослідних установ − Дніпровського національного універитету імені Олеся Гончара (1916), Українського державного хіміко-технологічного університету (1930), першого в Грузії Науково-дослідного хімічного інституту ім. П.Г. Мелікішвілі (1929),  першого в СРСР інституту фізичної хімії (1927), директором якого він був впродовж 1927-1938 рр. (нині – Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України). Його курси лекцій та підручники містили найновітніші уявлення в науці й користувалися широкою популярністю, на них було виховано не одне покоління студентів і викладачів.

23 березня 1938 р. перестало битися серце Лева Володимировича. Він  похований у місті Дніпро; парк, в якому він покоїться, названо в його честь.

Ідеї Л.В. Писаржевського успішно розвиваються в Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, в багатьох інститутах Відділення хімії НАН України, в інших хімічних центрах України, ближнього та дальнього зарубіжжя. Адже сьогодні не можна уявити собі сучасну хімію – теорію хімічної будови, реакційної здатності, механізмів неорганічних і органічних реакцій, фізичну хімію розчинів, електрохімію, каталіз, фотохімію, адсорбцію тощо, без тих електронних підвалин, які заклав Л.В. Писаржевський.

Пам’ять про академіка Л.В. Писаржевського увічнено меморіальною дошкою на фасаді головного корпусу Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України. У Меморіальній кімнаті Інституту розгорнуто постійну експозицію, що розповідає про Лева Володимировича, світла постать якого назавжди збережеться у вітчизняній науці та вдячній пам’яті багатьох поколінь науковців.

Національною академією наук України засновано та присуджується премія ім. Л.В. Писаржевського за видатні наукові роботи в галузі хімії та хімічної технології.

20 лютого 2024 р. відбудеться розширене урочисте засідання вченої ради Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, присвячене 150-річчю від дня народження академіка Л.В. Писаржевського, на якому будуть заслухані доповідь про життя й діяльність Л.В. Писаржевського та наукові повідомлення стипендіатів стипендії ім. Л.В. Писаржевського для молодих вчених і спеціалістів Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України.